Господи, сьогодні все йде не так. Всі нещастя обрушилися на мене одночасно: роботу, яка мені так личила, отримав інший. У зв'язку з цим я розраховував на підтримку Х, але він, як на зло, хворий. Треба ж було йому захворіти саме сьогодні. І додатково ця мігрень. Лише її мені не вистачало. До того ж я ще і промок: автобус, звичайно ж, пішов у мене з-під носа. Отже, Господи, я неймовірно знервований. Молитись Тобі?... Боюся, що наговорю дурниць, як в дитинстві, коли в неділю йшов дощ. Саме в неділю. Адже це був єдиний день, коли я не хотів, щоб він йшов. Який абсурд: пару годин тому, коли я взнав, що Х лежить в ліжку - саме сьогодні, - мене охопила безсила лють розчарованого дитяти. Я повинен вибачитися у Тебе. По суті я міркую як хлопчисько. І це в моєму-то віці!... І все-таки це правда: я приписую Тобі недоброзичливі, дріб'язкові наміри. Тобі, мій Боже. Я уявив собі, що знаю Твої думки так, як я знаю думки своїх начальників - якщо, звичайно, я їх знаю. Адже це так важко - проникнути в думки тих, з ким ти живеш вже десять років! У такі невдалі дні, Господи, я легко стаю несправедливим. Мені обов'язково потрібно знайти відповідального, якого я міг би у всьому звинуватити. Врешті-решт я починаю задаватися питанням, що такого я Тобі зробив, що все йде так погано. Нібито у Тебе були витребеньки і капризи, як у мене! Так, Господи, сьогодні все йде не так. Моєї провини в цьому не було, ні в якому разі. Значить... я вже готовий був подумати, що це Твоя провина, і що світ погано влаштований. Завжди ця невиліковна звичка перебудовувати світ на свій лад... Світильник для тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чисте... (Мф 6, 22) Господи, я хотів би удостоїтися благодаті бачити світ таким, який він є. Навіть якщо я втратив прекрасну можливость, яка повториться ще не скоро. Навіть якщо у мене болить голова якраз тоді, коли я повинен обговорювати важливе питання. Навіть якщо я промок, тому що автобус пішов у мене з-під носа. Господи, я хотів би удостоїтися благодаті істини.