Греко-католицька церква

Давид

Sergio — Sat, 10 Mar 2012 18:08:36 GMT

Жив на світі один чоловік, який більше за своє життя любив Бога і Слова Божі. Солодше за будь-який мед була для цього чоловіка молитва. Молячись він співав, бо любив Бога, бо той хто любить тому часто хочеться співати від радості. Часто йому хотілось щоб весь світ співав з ним, і тоді чоловік цей звав на молитву цілий всесвіт. Всякое диханиє да хвалить Господа….

В цей час серце молящого було горячим. До такого серця ненаблизиться жодна нечиста думка. Но колись припиняє молитись самий горячий молитвенник. Одного разу перестав молитись і той про якого наша розповідь, звали його Давид. Він був цар який мав у грудях пророчий вогонь.

Одного разу вечером, коли пророчий дух нетурбував серце царя, а молитва незігрівала його із середини, Давид прогулювався по царському домі и побачив жінку яка купалась, а та жінка була дуже красива…(2цар.11,2)

Народ говорить,чоловік любить очима а жінка вухами. В цих словах багато правди. Нашу праматір в раю змій спокусив словами, а царя Давида звер з вершини святості через око. Давид завів жінку у свої покої,спав з нею і вона стала вагітною. Але жінка не була вільна, мала чоловіка.Давид наказав взяти її чоловіка і відправити в саме небеспечне місце боїв тодішньої війни, щоб убили його напевно. Таким чином царь збільшив свій упадок, до нечистоти добавив вбивство.

Якшо людина забуває про страх Божий то вона стає безсовісною. Нічого в середині їй ненагадує про моральний закон про відповідальність. Нічого ненагадує про те що Господь тут, що Він все бачить. Для такої спящої совісті потрібен голос зовні. Такий голос доніся до царя з уст пророка Нафана. Пророк непрямо сказав про це царю, но розповів історію про безсердечного багача який мав багато овець, але наказав забрати єдину вівцю у бідного, щоб приготовити гостину для гостів. Ця історія так вразила царя, що він сказав « Повинен вмерти чоловік який зробив це» (2 цар.12,5)

Горе нам! Тому що кращі з нас бачать дрібні деталі чужих гріхів і залишаються сліпими до власних гріхів.

Коли гнів царя був виляти словами погроз, Нафан сказав: «Ти цей чоловік» І ще багато погроз промовив пророк які з яасом виповнились в точності. А Давид сказав:»Згрішив я перед Господом»

І хоч Нафан потішав царя словами прощення, ранене серце Давида стало плакати, так як плачуть очі забруднені порохом. Покаяний псалом виллявся із душі Давида, псалом який ось уже багато століть читають всі в кого нечиста совість.

Через покаяння,через плач над гріхами,подібно Давиду, людина потрапляє в чудний світ віри. Покаяння головна умова примирення з Богом. Все інше прийде потім і додасться. Тому всі йдім разом за згрішившим пророком,щоб в словах його плача найти себе самих, свою душу свою надію.

***

Якби земний суд судив царя,то судив би його за гріх прти Урії і його жінки. Первого він вбив а другу обезчестив. Земний суд би вимагав вибачень перед вдовою і матеріальної компенсації. Замість цього Давид почуває себе винним перед Єдиним Богом»Тобі єдиному согрішив і лукавоє перед твоїми очами створив» так говорить царь. Ми також грішемо нічим иншим як тим що забуваємо про Бога. Невиконуємо коротку за словами і важку в дійсності заповідь,дану Аврааму «Ходи перед мною і будь непорочним»

Давид пробує виправдатись тим, що народився в гріху і зачатий в беззаконі. Но серце пророка швидко зупиняє ці думки. Непотрібно виправдовувати себе самих «Недай уклонитись серцю моєму до слів лукавих для виправдання діл гріховних» (Пс.140.4)

Далі молитва царя лється як один потік покаяння і смиренного розуміння свої неправоти.

«Окропи мене ісопом і буду чистим…»

«Відверни лице Твое від гріхів моїх…»

«Серце чисте створи в мені Боже…»

«Невідкидай мене від лиця Твого і Духа Твого святого не відніми від мене…»

«Поверни мені радість спасіння Твого…»

Все це нам дуже добре відомо і може стати для нас що ці слова стануть привичкою так шо не сліз ні покаяння не родить душа.

Але пророк відчуває втрату благодаті, він просить «невіднімай» «поверни» «ісціли» «очисти».

Но далі нас чекає шось дивне. Давид говорить «Научу беззаконних путям Твоїм, і нечестиві до Тебе навернуться»

Шо ти говориш Давид? Ти перелюбодійник і вбивця будеш навертати нечестивих? Чи є хто небудь грішніший за тебе?Кого називаєш нечестивим і беззаконим ти який нарушив головні заповіді?

Несудіть мене-говорить Давид-успокойтесь. Я не посмівби це сказати якби Дух святий не говорив вустами моїми. Ось він закон! Якщо людина згрішить то нехай кається і непаде у відчай. І якщо покається то зможе і інших привести до покаяння! Покаявшийся грішник – кращий проповідник. Кращий тому-що негордиться непринижує беззаконника всередині душі своеї.Кращий тому-що знає душу грішника і знає пекельні муки всередині її. Тут старозавітня історія досягає висот майбутнього євангелія. Тому-що саме відрікшомуся Петру дані ключі від раю. Саме покаявшийся Павел більше за всіх потрудився в проповіді Христового Євангелія.

Побвчивши грішника- стримайся засуджувати його. Якщо навернеться він, то приведе до Христа намного більше душ чим інші праведники схильні до високого про себе думання.

***

Псалом цей має важливе значеня в духовному житті. Його слова війшли до літургії. Цей псалом читається в приватних молитвах, на утрені, на часах і в усіх інших можливих моліннях. Особливо у великий піст чути в церкви слова:» Яко Давид вопію Ти: помилуй мя Боже по велицій Твоей милости…» Но особливо потішає цей псалом покаянний душі згрішивших людей, тих чіє серце вимучено скритими недугами.

Своїм покаянням Давид веде нас до віри в Того який пророком названий Сином Давида до Господа Ісуса Христа.

Із журналу "Отрок".

Коли нічого не виходить!

Sergio — Sat, 03 Mar 2012 12:52:41 GMT

Господи, сьогодні все йде не так. Всі нещастя обрушилися на мене одночасно: роботу, яка мені так личила, отримав інший. У зв'язку з цим я розраховував на підтримку Х, але він, як на зло, хворий. Треба ж було йому захворіти саме сьогодні. І додатково ця мігрень. Лише її мені не вистачало. До того ж я ще і промок: автобус, звичайно ж, пішов у мене з-під носа. Отже, Господи, я неймовірно знервований. Молитись Тобі?... Боюся, що наговорю дурниць, як в дитинстві, коли в неділю йшов дощ. Саме в неділю. Адже це був єдиний день, коли я не хотів, щоб він йшов. Який абсурд: пару годин тому, коли я взнав, що Х лежить в ліжку - саме сьогодні, - мене охопила безсила лють розчарованого дитяти. Я повинен вибачитися у Тебе. По суті я міркую як хлопчисько. І це в моєму-то віці!... І все-таки це правда: я приписую Тобі недоброзичливі, дріб'язкові наміри. Тобі, мій Боже. Я уявив собі, що знаю Твої думки так, як я знаю думки своїх начальників - якщо, звичайно, я їх знаю. Адже це так важко - проникнути в думки тих, з ким ти живеш вже десять років! У такі невдалі дні, Господи, я легко стаю несправедливим. Мені обов'язково потрібно знайти відповідального, якого я міг би у всьому звинуватити. Врешті-решт я починаю задаватися питанням, що такого я Тобі зробив, що все йде так погано. Нібито у Тебе були витребеньки і капризи, як у мене! Так, Господи, сьогодні все йде не так. Моєї провини в цьому не було, ні в якому разі. Значить... я вже готовий був подумати, що це Твоя провина, і що світ погано влаштований. Завжди ця невиліковна звичка перебудовувати світ на свій лад... Світильник для тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чисте... (Мф 6, 22) Господи, я хотів би удостоїтися благодаті бачити світ таким, який він є. Навіть якщо я втратив прекрасну можливость, яка повториться ще не скоро. Навіть якщо у мене болить голова якраз тоді, коли я повинен обговорювати важливе питання. Навіть якщо я промок, тому що автобус пішов у мене з-під носа. Господи, я хотів би удостоїтися благодаті істини.

І почуття гумору..

....Поль Жер.

прощення!!!

Sergio — Sat, 03 Mar 2012 12:34:08 GMT

У "Древнему патеріке" повествуєтся про те, як один чернець підійшов до великого подвижника, і запитав у нього: «Я постійно відчуваю себе у присутності Божій. Чи велике це? Що мені ще належить зробити?» І цей великий подвижник відповідав йому: «Не велика справа бачити себе постійно у присутності Божій». «А що ж дійсно велике в очах Божих?» – запитав вражений чернець. І старик відповідав йому: «Бачити себе гірше за всяку людину»

Час Великого посту!

Sergio — Wed, 15 Feb 2012 17:04:23 GMT

Великий піст пролітає швидко. А пролетівши, часто залишає по собі осад незадоволення. Мовляв, знову минув піст, а я не встиг ні потрудитися, ні змінитися.Пасха наближається, а я відчуваю, що пролукавив усю Четиридесятницю, жалів себе, постив в півсили. І ніби знаю, що "Царство силою береться", що "вузький шлях і тісні ворота", але повторюю за звичкою, що "часи не ті",що сил немає. Сам розслабляюся, інших розслаблених заспокоюю.

Тому і Пасха Красна вічним життям нас не наповнює до країв,тому що за час посту ми нутро вичистити невстигаємо. Не наливає нам Господь "вино молоде в старі бурдюки". І винен не Господь, але ми, що придумали собі сотні відмовок.

Не добре це. Негарно. Нечесно.

Стрітення Господнє

Sergio — Wed, 15 Feb 2012 16:10:55 GMT

Стрітення Господнє
У Старому Завіті ще з часів пророка Мойсея був закон, який забороняв Ізраїльтянкам після народження дитини впродовж конкретного часу виходити між люди і доторкатись речей, посвячених Богу, бо жінки в такий час вважались нечистими. Сорокового дня після народження хлопчика, а вісімдесятого – після народження дівчинки кожна мати мала принести до дверей святині однорічне ягня на цілопальну жертву, як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, а голуба – як жертву за гріхи. Після цього жінка вважалась очищеною. Коли Мати Божа породила Ісуса Христа, вона не була зобов'язана дотримуватися цього закону, бо не була звичайною жінкою й після народження Ісуса залишилася Пречистою Дівою.Разом із обрядом очищення сповнила Марія ще й другий закон, за яким кожного первородного сина треба було принести до святині та пожертвувати Богу. У той час збулась передбачена Богом зустріч Христа з праведним Симеоном. Ось як описує нам той день св. євангелист Лука: "Йому (Симеонові) було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерті перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: "Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраіля" (Лк. 2, 26-32).На празник Стрітення вірні посвячують в церкві свічки, які вони несуть до своїх домів.

Послання Папи Венедикта XVI на Великий Піст 2012

Sergio — Wed, 15 Feb 2012 15:45:08 GMT

2012-02-08 • ПОСЛАННЯ ПАПИ«Зважаймо один на одного, заохочуючи до любові та до добрих діл»

Послання Папи Венедикта XVI на Великий Піст 2012

«Зважаймо один на одного, заохочуючи до любові та до добрих діл», – ця цитата з 10 глави Послання святого Павла до Євреїв стала темою Послання Папи Венедикта XVI на Великий Піст 2012 року, яке представлено у Ватикані у вівторок, 7 лютого 2012 р.Вже на самому початку Святіший Отець пригадує, що Великий Піст – це нагода ще раз призадуматися над «серцем християнського життя – над милосердною любов’ю» та щоб через Святі Тайни оновити свій шлях віри, як особистий, так і спільнотний. Прийняття Христа означає жити життям, позначеним богословськими чеснотами – вірою, надією та любов’ю. Цього року Папа пропонує застановитися над третьою з них.Першим елементом, у світлі уривка з Послання святого Павла, є відповідальність за ближнього, запрошення «зважати». Венедикт XVI пояснює, що грецьке слово katanoein, перекладене як «зважати», в контексті Святого Письма є закликом зосередити свій погляд на іншій особі, передовсім – на Христі, а також – на ближніх, не бути байдужими до їхньої долі. «Натомість, – пише він, – часто переважає протилежне наставлення: байдужість, незацікавленість, породжені егоїзмом, прикритим удаваною пошаною до приватної сфери». Але Господь Бог кличе дбати одні про одних, а заповідь любові пригадує про відповідальність «за того, який, як і я, є Божим творінням та дитиною». Зважати на ближнього, за словами Святішого Отця, означає бажати йому добра під фізичним, моральним та духовним оглядом, натомість у сучасній культурі, здається, втратилося відчуття добра і зла. З цього випливає необхідність наголошувати на тому, що добро існує та перемагає, оскільки Бог є добрим і чинить добро. Бажати добра ближньому означає зауважувати його потреби, а як саме це чинити, вчимося з Христових притч про милосердного самарянина та про багача й убогого Лазаря. Як зауважує Венедикт XVI, матеріальне багатство та ситість можуть стати на перешкоді «зауважувати» ближнього, як також пріоритетність понад усе власних інтересів та турбот.«Зважати на ближнього, – пригадує Папа, – це також дбати про його духовне добро». У цьому контексті Венедикт XVI вказав на братнє напоумлення – важливий «аспект християнського життя, який сьогодні, як здається, канув у забуття». Мова про милосердя зосереджена, передовсім, на фізичних потребах, натомість майже замовчуються духовні. «Але не так було в Церкві перших часів та в громадах насправді зрілих у вірі», – наголошує Святіший Отець, пригадуючи, що в традиції Церкви в переліку діл милосердя для душі бачимо також «грішника напоумити». Слід також пам’ятати, що таке напоумлення спонукуване не духом засуду, але любов’ю та дбанням про добро ближнього.«Один про одного» – це дар взаємності. Такий заголовок має наступний пункт цьогорічного папського великопосного послання, у якому Римський Архиєрей пригадує, що «Господні учні, з’єднані з Христом у Пресвятій Євхаристії, живуть у сопричасті, яке зв’язує їх одні з одними, як членів одного тіла». А це означає, що життя і спасіння іншої особи стосуються мого життя і спасіння. Наше життя є пов’язане, як у доброму, так і в злому, що, наприклад, бачимо в практиці Церкви чинити покаяння за гріхи своїх дітей і втішатися свідченням чеснот та любові, яким вони відзначаються. «Милосердя щодо ближніх, вираженням якого є милостиня, типова великопосна практика, поряд з молитвою й постом, вкорінена саме в цій спільній приналежності. Також конкретно дбаючи про найбідніших, кожен християнин може висловити свою приналежність до єдиного тіла, яким є Церква», – пише Венедикт XVI.«Заохочуючи до любові й до добрих діл» – разом крокувати у святості. В заключній частині свого послання на Великий Піст Святіший Отець пригадує про загальне покликання до святості, про постійний поступ у чеснотах та про милосердну любов, яка повинна ставати дедалі пліднішою. Час, нам даний, є цінним часом для того, щоб відкривати та чинити добрі діла, і в цьому важливою є також взаємна підтримка та спонука. «Перед обличчям світу, який вимагає від християн оновленого свідчення любові та вірності Господу, всі ми відчуваємо невідкладність докладати зусилля для того, щоб змагатися в любові, в служінні та добрих ділах. Цей заклик є особливо сильним в святий час приготування до Пасхи. Тож бажаючи святої та плідної Чотиридесятниці, поручаю вас заступництву Пречистої Діви Марії та від щирого серця уділяю всім Апостольське Благословення», – завершує Венедикт XVI своє великопосне послання.

Матеріал "Радіо Ватикан"

Молитва.

Sergio — Sun, 13 Nov 2011 20:34:43 GMT

МОЛИТВА.

Ця відповідь рішуче спізнюється. Лист вже має бути тут. Цього разу я не витримаю безконечного сидіння на одному місці. Господи, я втомився чекати.Весь час чекати. Чекати листоношу, чекати результатів своїх зусиль, чекати одужання від щонайменшого нездужання, чекати, коли прийде автобус. Чекати... всього. Господи, всоте я прошу Тебе про благодать терпіння. Але і тут мені знову доводиться чекати... Я думав, що терпіння, як і всього іншого, можна досягти з дня на день...
Принаймні, на тому ідеальному світі, який так добре складається у мене з безлічі шматочків. На моєму світі, де неможливі жодні заминки. Господи, я хотів би зрозуміти сенс природи і сенс її ритмів. Змиритися з тим, що жнива потребують сонця. Змиритися з тим, що людям необхідний сон. І з тим, що відповідь вимагає роздумів і часу. Змиритися з тим, що для народження дитяти необхідні дев'ять місяців. А для написання книги - інколи десять або двадцять років.
Як би я хотів вже закінчити її писати! Покірливо змиритися із затримками, яких вимагає природа речей. Господи, врешті-решт я повинен погодитися жити в тому, що створив Ти, а не в тому, що створив я. Адже я нічого не програю при такому обміні. Господи, дай мені полюбити цю монотонну, але виконану сенсу зміну днів і пір року, це вічне дозрівання плодів і слів... І навчи мене чекати дару терпіння.

Свято Верховних ап.Петра і Павла.

Sergio — Tue, 30 Aug 2011 16:11:04 GMT

Храмовий празник в с.Верховина Бистра пройшов як все пройшов у присутності великої кількості вірників з цілої ужанської долини.

Очолював Богослужіння о.декан Василь Данилаш,співслужили парох о.прот.Сергій Слободянюк,о.Антон Єдінак СМ,о.Адам,о.Михайло Талапканич,о.Іван Чапара,о.Роман Цап,о.Сергій Далекорей,о.Михайло Фаринець.

освячення церкви в с.Волосянка

Sergio — Tue, 30 Aug 2011 15:30:29 GMT

Всі вірники с.Волосянка щиро вдячні всім людям доброї волі які допомагали у будівництві цього храму, нехай Бог благословить Вас і Ваші родини,здоровя і крипості Вам а ми будемо кожної служби молитись за наших жертводавців.

Піст у нашому житті!

Sergio — Mon, 07 Mar 2011 18:21:05 GMT

Час Великого Поста |посту|спеціально дається нам Церквою щоб|аби| ми могли зібратися, зосередитися і підготуватися до зустрічі Пасхальних днів. Великим Постом потрібно постаратися надолужити прогаяне, заповнити пропуски в духовному житті, яке так постраждало від життєвих негараздів, неуважності. лінощам і іншого. Все сказане нижче можна знайти в книгах про духовне життя, тут лише коротко підсумовувані деякі поради відносно проведення Посту |прогалини|ЗАГАЛЬНІ|спільні| ПРАВИЛА:

2 . За Піст|піст| потрібно прочитати всі чотири Євангеліє.

10 . Часто сповідатись і причащатись.