Золоту монету можна розділити на частини, на дві
частини, на три. Здається, навіть можна перекусити, якщо золото м'яке, без
добавок. Можна перерубати старовинну гривну. Вийде рубль. Вірніше, два рублі. А
ось паперові гроші не можна рвати. Ніякі рублі не вийдуть. Вийде два
шматочки паперу.
Паперові гроші — дуже слабка річ. Вони можуть
перетиратися на згині. Коли починається війна або революції, грошима
стають хліб, гас, патрони, консерви. Паперовими грошима тоді можна обклеювати
стіни або внутрішність дорожньої валізи. Тим більше що валізи в війну
перетворюються з шкіряних в фанерних.
Аврам був багатий. Іов — теж. Але їх багатство
вимірювалося інакше і не поміщалося в гаманець. Бекали вівці,
паслися стриножені коні, мукали телята. Ці звуки цілком замінювали шелестіння
банкнотів. Ці звуки були кращі, і само багатство було відчутне, масштабно.
Ще багатством були діти. У Іова — сім синів і три дочки.
І срібляста сивина в бороді теж була багатством. Ти жив довго.
Ти багато раз дивився на вогненний світанок і м'який захід. Зима
і літо багато раз змінювали один одного у тебе на очах. Ось
ти і дожив до внуків. Їх свіжість, їх гнучка слабкість
і недосвідченість дають тобі забути про те, що кістки у тебе
почали скрипіти і спина вранці не поспішає розгинатися. Хіба
їх очки, що жадібно дивляться в світ, і шовкова шкіра
на долоньках не є ще одним різновидом багатства?
Ти — багач, якщо ти не боїшся труднощів
і можеш сам заробити свій хліб, де б ти не опинився.
Ще — якщо умієш терпіти біль і не боїшся смерті. Ці речі важко
піддаються численню в будь-якій валюті. Вони взагалі не мають ціни,
їх не можна купити, але вони тебе годують і гріють, захищають
і радують.
Погано, якщо при слові «багатство» в мізках починається
калькуляція.
Хтось говорить про себе, що він багатий. Весь світ
може говорити про нього як про багату людину. Але в очах
у нього стільки смутки, що його багатство здається мені золотим ярмом
на шиї в'ючної тварини.
Інший сидить на порогу свого будинку
і беззубим ротом посміхається кожному перехожому. Зайди, пригнувшись,
в його халупу — і оку ні на чому зупинитися. Можеш кинути йому
монету. Слава Богу, немає
війни, і гроші ще мають ціну. Але не думай, що подав милостиню
жебракові. Убогість — не таке просте поняття. Можливо, ти дав
монету справжньому багачеві. А інакше — чому він такий веселий?
Чому посміхається беззубим ротом? Чому тобі самому хочеться сісти поряд
з ним і завмерти на годину, проводжаючи поглядом перехожих?
